Ватажок Бандурка[1] мав загон з 300 гайдамаків і обертав ся з ним і в Білоцерківщинї і півн.-зах. частинї теперішнього черкаського пов.; виступав він майже рівночасно з усїма визначнїйшими ватажками. З Кодненської книги дізнаємось, як люто були покарані гайдамаки сього загону після того як їх розбив під Валявою князь Баратов, що був, здаєть ся, офіцером якогось сербського полка. На підставі сьвідоцтва богуславського писаря Градовського бачимо, що князь Баратов, знаючи численність загона Бандурки, зміцнив свою команду прилученєм до неї надвірних козаків білоцерківських, рокитанських і богуславських. З такими силами він побив і взяв в полон всїх до одного гайдамаків Бандурки. Покарати їх він рішив взірцево, для чого звелїв викопати яму, зробивши з неї імпровізовану тюрму. Поки нещасні сидїли там, з околишнїх сел казано було скликати селян — чоловіків і жінок — і благочестивих попів. Коли зібралось народу досить багато, тодї Баратов звелїв всїм тим гайдамакам вийти з ями і поставати округ неї на самім краю, а людям своєї команди стріляти в них. Звичайно, і вбиті і ранені однаково падали в ту яму. Коли на горі більш нїкого з полонених не лишилось, Баратов казав своїй командї засипати яму і зрівняти її з землею, хоча звідти неслись крики і стогнанє недобитих гайдамаків. Відбиту в Бандурки здобич попаювали межи всїма козаками і Сербами, що були в командї князя Баратова.
Ватажок Степан Гловацький[2] не був з ватажків ідейних. Загін його складав ся з 11 душ і з ним він нишпорив то там, то сям в досить великім районї, грабуючи людей по дорогах, надто при поворотї їх з ярмарків. Таким робом грабував він людей коло Шполи (звениг. п.) і коло Богуслава підчас товарячого ярмарку. Нї сам Гловацький, нї сїм його товаришів, що судились кодненським судом, признаючись до грабіжки, не признались до жадного вбійства. А про те військово-судова комісия присудила самого Гловацького розчетвертовати, а останнїм постинати голови. Не вважаючи на
