сховано річи попереднього орандаря. Кодненська комісия присудила покарати Лобуренка різками.
Помішництво гайдамакам виявлялось ще й доставою їм зброї, пороху, коней, горілки. Так, селянин Іван Коваль, родом з села Антонівки під Володаркою[1], живучи в с. Пруссах смілянських і слюсарюючи разом з своїм дядьком, доставляв гайдамакам списи. На судї він сього не признавав, відкидаючи зроблений на нього донос і всякими способами стараючись уникнути кари; справа ся дїйсно затяглась, а про те факт достави ковалем списів гайдамакам лишає ся фактом. Інакше поводив ся на судї другий селянин Хведір Семеря (в якому селї — не сказано[2]) що приготовляв порох і доставляв його теж гайдамакам. Він відкрито признав ся в своїм помішництві. Кара смерти була його долею. В сїм разї лютість кари викликана була звичайно тим, що помішництво виявилось в доставі пороху.
Лекше карала кодненська комісия людей, що доставляли коней для гайдамацьких ватаг. Яцко Панасенко[3], що поміг гайдамакам, нїби то під їх натиском, зайняти в Цибулові пару коней панських, відкараскав ся від кари, посидївши тілько в слїдстві в кодненській ямі. До того-ж він ще перед арештом примушений був надгородити свою окономію, віддавши їй пару своїх волів і шість рублів грішми. Не великій карі підпав і кравець Іван Хмаренко з села Пшеничників[4], що, запрошений ватажком Шелестом, ще в самім початку повстаня шив для його „заграничної“ ватаги потрібну їй одежу. Хмаренка присудили в Коднї покарати не смертю, а тілько різками. Зовсїм не караним лишив ся винник Каленик Вдовиченко[5], що помагав гайдамакам, доставляючи їм „спуст“ (spust) горілки. Гайдамаки віддячили йому за горілку якимсь заграбованим десь жупанцем.
Помішництво гайдамакам з боку селян виявлялось часто і в готовости їх бути поводатарями. Такі поводатарі часто були потрібні тим гайдамацьким ватагам, що складались з лю-
