кий вивід кодненських судів: Martyn Szwiec przez zwerchnost dworska tu w sekwestr odeslany zostal, to iuz mie bez racyi haidamactwa“[1]. Але в сїм випадку ми маємо, правда, до дїла з особою, що судилась за крадїжку більш як 20 руб. і тому в Коднї могли присудити їй кару смерти і не з полїтичного мотиву. Що-ж, окрім полїтичного мотиву, могло мати значінє в присудї на смерть, способом повішеня, Панаса Галайковского з Соколівки, що на судї цїлком нї в чому винним не оказав ся? Полїтична винуватість сього чоловіка була для судей досить доведеною тим тілько „że (Galaikowsky) przez Ip. Zebrowskiego przyslany“[2]. На рештї цїкавий для виясненя польської легкомисности на судї і такий факт. Жінка селянина Петра Носенка, мешканця уманського, донесла на чоловіка — нїби він хотїв її вбити. Сього було доволї, щоб комісия запідозріла Носенка — і в гайдамацтві. Коли-ж при оглядї побачили у Носенка подряпаний пупець, то підозрінє трохи не перейшло в певність. Але Носенко став енерґічно запевняти, що жінку свою він тілько потовк і зовсїм не нахваляв ся вбивати і що пупець йому поранив козак Ященко. Після сього суддї обмежились тим, що покарали його різками, все-ж таки висловили йому своє недовірє, сказавши: „nie od kozaka ty iestes podkłoty, ale od lacha, ktoregos ty tam pod czas ryzaniny kłuł, a może nie iednego, ale kolo sta — gdyż tam każdy kłuł, chyba ten nie kłuł, co by rąk nie mial, a ty sie tu zapięrasz“[3]. Натурально, що далї йти судовій підозрілости вже було нїкуди.
При такім більш нїж суворім прикладаню жорстокого закона, загинула велика сила спершу забраних в полон зі зброєю в руках, а потім зовсїм безборонних селян, що підчас руху теж виступили були в оборонї свого житя і віри від тяжкого польсько-унїятського гнету. Скілько власне покарав смертю Стемпковский — сказати важко. Кодненська книга наша, кажемо знов, не містить в собі всїх справ військово-судової комісиї і 218 чоловік покараних смертю, що зазначено в нїй, є тілько мізерною часткою. Але коли навіть і справдї багато загинуло від руки ката,
