печно сховатись і коли опинив ся перед судом, як се ми знаємо, то далеко пізнїйш і то припадково.
Крім справи Корнїя-Москаленка дає нам відомости про Бондаренка ще невеличка судова замітка кодненського суда з поводу справи Грицька Грущенка[1], уродженого в с. Гулаку в тій же Дїдовщизнї. Сей Грицько Грущенко був у Бондаренка в Макарові, а перед тим числив ся, здаєть ся, надвірним козаком у Бишові. На основі його власних виказів брав він участь в Макарові і в грабуванню і в убийствах, при чому виправдував ся тим, що був змушений так робити. І він, і бишівські козаки, як доводив він, по неволї пішли за Бондаренком, бо в противнім разї гайдамаки нїби загрожали їм смертю. Але се виправдуваннє не помогло Грущенку на кодненськім судї: йому стяли голову.
В справі сїй має для нас значіннє ще одна обставина. Грущенко між иньшим розповів перед судом, що кілька гайдамаків їздили десь за трьома панночками Струтинськими і якоюсь удовою; самі вони сих шляхтянок не вбили, а послали чомусь до Фастова, очевидячки, до Швачки, де одній з них даровано було життє. Можливо, се посиланнє панночок у Фастів вказує на звязок між Бондаренком і Швачкою.
Не без користи, як виходить, для нашої мети є й ряд документів в тій же кодненській книзї про вбивство в с. Димірі якогось шляхтича Вонсовского[2]. Село Димір недалеко від Макарова (Димір — м. київськ. п. над р. Пеховкою на Півн. З. від міста) тому й Бондаренку легко було мати зносини і з мешканцями Диміра за ввесь час його довшого перебування в Макарові. Зносини сї справдї були, але при сьому не можна запевняти, що вбивство пана Вонсовского було спонукано ним: в яктї нема певних слїдїв про се. Зносини з ним мав димірській піп. З виказів дяка димірської церкви видно, що піп їздив до Бондаренка в Макарів, при чому брав з собою Данила Коваля, примушуючи його, дяка, бути погоничем. Приїздячи до Бондаренка, піп довго з ним радив ся, але про що власне — дякови не казав. Та не всї димірські мешканцї були такі відважні,
- ↑ Кодн. кн., ст. 540.
- ↑ Кодн. кн., ст. 529–533 і 440.
