командою, де він сам був ранїйш квартирмайстером і до того ж не в Боярцї, а коло с. Нерубайки (уман. п. над. р. Нерубайкою, на С. від м. Торговиць). Погодити відомости Максимовича з відомостями Кодненської книги нема можливости. Можливо навіть, що в обох джерелах іде мова про ріжних осіб, але спільного імени.
До загонів Залїзняка, що найбільше від нього віддалялись, здаєть ся, треба зачислити загін Івана Чорного, названого в документах „отаманом од ватаги Залїзняка“[1]. Загін сей з'являв ся в Орловцю (с. черкавськ. п. над. р. Мідянкою на С. Півд. С. від м. Городищ) і взагалї в Смілянщинї. Під рукою сього отамана було часами чоловіка вісїм гайдамаків, але й з таким маленьким віддїлом він грабував і вбивав людей, хоча один з його помішників і запевняв, що на самім початку руху гайдамаки уникали різнї.
Під титулом „отамана од ватаги Залїзняка“ здибаємо й другого Чорного Микиту[2], що справував ся в Уманщинї в Вороннім, Бастачках, Зеленім Розї (с. уман. п. де р. Конела вливаєть ся в Гірський Тикич) Шабардашу. Микита Чорний обграбував і вбив багато людей. Дивна його доля: його самого вбили гайдамаки, мабуть розбійницькі, що приїхали в Вороннє з Маньківки; всю здобич, що була при Чорному, гайдамаки сї забрали собі.
Зовсїм стороннїм і навіть ворожим до Залїзняка виступає ватажок Паралюш[3] (sic), що зібравши загін, орудував ним в півн.-з. частинї Уманщини. Побував він в отсих селах: Манастирищу, Охримові, Цибулові, Попуднї, Княжій Криницї. У нього були два отамани — Панасюк і Караниш (sic); перший був
