останню слабосильну дитину в колисці з лєґального роду свого! Бо тільки думка, що вона є і становить живий центр України і сили її, може двигнути сили ваші на неймовірні подвиги. Бачиш сей океан, що мерехтить як синя скатерть у золотім світлі сонця? На водах і берегах його будуть розграватися найбільші бої людства, які колинебудь були або будуть. І на страшну кріваву гекатомбу приженуть аж над береги його, приженуть полки з народа твого, приженуть їх як худобу — страхом і терором, приженуть гинути за інтереси гнобителів своїх. Або — велитень нарід твій може над се море прийти сам, як приходить хозяїн домовитий, щоб оглянути місце суперничання з найбільшими народами земної кулі. Одно і друге залежне від того, чи признаєте ви трівко родового хозяїна над землею своєю, чи кождий з вас схоче вроздріб продавати політичні „впливи“ свої аж поки вся ваша інтеліґенція не опиниться на шпіонській службі всіх можливих правительств і не буде вже інтеліґента не-шпіона кромі ідіота, якого ніхто наняти не схоче. Чейже зрозумієш, що з народу, котрий мавби таку інтеліґенцію, до кінця світа ніхто держави створити не годен…
— Не годен, не годен, не годен, — немов зашургали ноги анґлосаського робітництва і дітей його.
