паді 1918. р. воєнним наступом, щоб заспокоїти свої імперіялістичні змагання.
4. Для оборони своєї незалежности зорґанізувала Галицька Держава понад 120.000-ну армію і боролася проти Польщі від листопада 1918. до липня 1919., коли Найвища Рада Мирової Конференції своїм рішеннєм з 25. червня 1919. дозволила польській армії тимчасово окупувати Східну Галичину, прирікаючи, що державне становище сеї території вона вирішить згідно з волею населення, значить на підставі права національного самовизначення.
5. Наслідком отсеї постанови Найвищої Ради бувпримушений галицький український Уряд разом з українською галицькою армією тимчасово уступити поза границі Східної Галичини, що лишилася під військовою окупацією Польщі.
6. Відтак мировим договором, заключеним 10. вересня 1919. в Сен-Жермен, переняли великі держави антанти від Австрії формально всі права суверена над Східною Галичиною, так, що Найвища Рада Мирової Конференції є тепер одиноким компетентним тілом до вирішення державного становища Східної Галичини.
7. Найвища Рада, приступаючи до означення провізоричних границь Польщі від сходу, на нараді 8. грудня 1919. означила також
