границю між Польщею і Східною Галичиною (так звану лінію Керзона), стверджуючи, що Східна Галичина лежить поза границями Польщі.
8. На конференції Найвищої Ради 11. липня 1920. р. в Спа піднесено пропозицію скликання мирової конференції до Льондону, де мала вирішитися також справа Східної Галичини при участи її делєґатів.
9. Договором, заключеним 1. серпня 1920. в Севр поміж головними державами Антанти з одної і Польщею, Чехо-Словаччиною та Румунією з другої сторони, визначено відграниченнє Чехо-Словаччини й Румунії супроти Східної Галичини як окремої території.
10. Але тимчасом на підставі згаданого рішення Найвищої Ради з 25. червня 1919. Польща далі держить Східну Галичину під військовою окупацією, котрої надуживає на винищуваннє там українського населення, автохтонної більшости східно-галицької території. Та на представленнє Української Національної Ради Східної Галичини, узглядняючи тяжкі обставини, в яких находиться українське населеннє під польською окупацією у Східній Галичині, Рада Союза Народів своєю постановою з 23. лютого 1921. р. звернула увагу Найвищої Ради на потребу вирішення державного становища Східної Галичини і в тій ціли
