13
кра. Позадї нас роздав ся підземний лоскіт і із нутра землї зі скорістю стріли підняли ся в воздух стовпи густої, білої пари; вони огортали величезну струю води, яка розпливала ся високо в горі і розсипала ся дрібонькою, ослїпюючо-білою росою. З такою самою бистротою струя ся упала, і потім зі страшенним ревом підняла ся знов на недосягнену для ока висоту. Із густих хмар пари, нїби ракети, вилїтали другі струї; вони згинали ся у воздусї дугою і розсипали ся срібним дощем. Хмари пари огортали ґайзер через цїлий час єго вибуху. Часом здавало ся, що підземні сили уже вичерпали ся і що струя ось-ось розірветь ся і пропаде; та проходила хвилька — рокіт змагав ся і з подвійною скорістю вода підіймала ся ще вище. Сила ґазів була так велика, що незважаючи на досить сильний вітер, струї летїли майже прямісько в гору. Чудовий Строкр тягнув ся около пятнацять хвиль, потім єго сили виснажились, водяні стовпи впали і все було скінчене“.
Перенесїм ся на далекий остров Нову Зеляндію, де природа іще обильнїйше розкинула свої чудеса. Недавно ще на весь світ лунала своєю славою найчудеснїйша будівля новозеляндських ґайзерів — марморно-скляне місто колюмн і ступнїв, а тепер,… о горе, вже погибша в часї страшної катастрофи…
Як звісно, Нова Зеляндія складаєть ся
