Сторінка:Нечаєв А. П. Незвичайні дива природи. Торонто, 1919.djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

14

з двох островів, роздїлених Куковим проливом. Вся грізна вульканїчна дїяльність згромадила ся на північнім острові. Тут-же лежать знамениті горячі жерела і ґайзери, правда, менше величаві, як в Ісляндії, та очаровуючі, завдяки всеї окружаючої обстанови. Наскілько там природа дика і понура, настілько тут повна радісного житя і ріжноманїтна. Так, тут під ярким небом полудня, серед розкішних ростин, близько лазурних вод вічно прегарного океана — тут справдїшнє місце тим дивам природи, тим чудовим водограям і їх очаровуючим будівлям.

Найзамітнїйші жерела тої місцевости розложили ся на долинї ріки Вайкато і в околицях зникшого озера Ротомахани. Послухаймо, що говорить мандрівник (Гохштетер) який звидїв той закуток в 1859 р.; заздалегідь до катастрофи, яка знищила єго чудеса.

”Я провів ніч на березї Вайкато. Ранним ранком лежав над рікою густий туман, та коли сонце привітливо освітило рівнину, то якже чудне явище відкрило ся перед нами! Вузка і глубока долина вєть ся межи крутими обривами гір. По нїй бурливо лине ріка; її води пінять ся і клублять ся, розбиваючись з шумом об скали, а приски розсипують ся дияментовим дощем у воздусї. Береги огорнені хмарами пари; вона взносить ся з горячих водоспадів, що впадають в ріку, та із безчисленних кипячих водограїв. Стовпи води взлїтають в гору і спадають знов на діл, і так появляють ся вони то в однім то в другім місци,… як приманчива свого рода ігра тих струй! Глядачеви не хочеть ся вірити, що