23
Скалисті гори опоясані тепер з обох боків шляхом Тихоокеанської зелїзницї. Вузкоторова побічна віднога, довга на 90 кільометрів, веде до підніжа скалистих гір, а дальше повіз завозить в самий Національний Парк. Таким способом ”країна чудес“ стала ся доступною для всякого любителя природи, і тепер тисячі туристів відвідують її рік-річно.
Бистро мчить поїзд по краях страшенних пропастий і серед диких провалів. Зеленїючі рівнини, снїгові гори, вибагливі зубцї скал, бішено летючі потоки — а над всїм тим ярке голубе небо! Чудові картини! Доїздите до останної стації і всїдаєте там в повіз. Чвірка малорослих коників помало тягне повіз по неімовірно крутій дорозї, яка місцями тулить ся до самого краєчка бездонних пропастий: здаєть ся, один неосторожний крок і ви полетите в безодню… Та ось і самий парк. При входї до него виднїє ся гарна деревяна будівля в швайцарськім стилю — ”Національний готель“. Тут знайдете телєфон, елєктричне освітленє, солїдну і жваву обслугу. В реставрації, мальовничо украшеній головами бізунів і оленїв, свобідно може помістити ся 300 люда. Вся земля около гостинницї покрита тонким вапнистим пилом, нїби снїжною скатертю. Тут мостять ся кременисті тераси — прегарні будівлї горячих Мамутових жерел (обр. 3). Все те пригадує нам на мармурові стовпи погибшого жерела Тетарати. Та ми поминаємо ті дива, щоби скорше налюбовати ся незвичайним видовиском американських водограїв. Тут стрінете ви такі пестрі та ріжнородні картини, яких не знає анї Нова Зе-
