22
го в своїй глубинї той ”край чудес“ покриті вічним снїгом; величезні ледівцї неприступною стїною окружають Національний Парк, а крім того, безконечні рівнини, що простягають ся на схід від него, не давно іще були заселені дикими червоноскірими племенами, які кровавою местю платили ”білому чоловікови“ за плюндрованє їх рідної країни. Можливо, що відважні пошукувачі золота уже давно заглядали до тої країни і любовали ся величавими фонтанами; та аж 1869 року появили ся перші звістки про цїкавий закуток Скалистих гір. В тім часї Кук і Фолєом, звидївши країну чудес, зробили звіт зі своєї мандрівки. Вражінє, яке вони віднесли, було величезне. Схвилював ся весь цивілїзований світ, і Ґеольоґічний Комітет у Вашінґтонї зараз зарядив подорож для провіреня дивного закутка. 1871 р., під проводом американського ученого Гайдена, рушили учені в невідому і небезпечну дорогу. Поражений чудами природи, прямо чарами нагромадженими на не великім клаптику землї, Гайден по поворотї зі своєї подорожи предложив правительству признати ту ”країну чудес“ народною власністю і дати її назву ”Національного Парку“: инакше в погонї за легкою наживою, ріжні авантуристи скоро зруйнують і знищать всї красоти природи, обильно тут розсїяні. І предложенє Гайдена принято. Правительство Злучених Держав рішило видатидати 15 тисяч долярів на утриманє парку набудову конечних будинків, на наєм обслуги і т. п. Минуло 30 лїт і Єлоустонський Національний Парк стратив свою недоступність.
