26
танний“, що викидає за кождою півмінутою снопи води. Та поки ви любуєте ся вибагливою грою сих водограїв, в тім роздасть ся десь в сусїдстві оглушуючий свист, нїби зібрали ся тут десятки зелїзничих машин і разом дали пронизуючі свисти. Ви оглядаєте ся і бачите як з нутра землї вириває ся струя горячої пари, підносить ся високо в гору і розпливаєть ся легко-білою хмарою. Називають той ґайзер ”Паровою лодкою“ — продувом, який цїлком не викидає води а спускає тілько пару. Говорять, що в давні часи, був тут велитенський ґайзер.
Дальше стрічаємо ”Відьмене ложе“. Се невеличка щілина все клекоче і кипить. Що крок виривають ся тут із землї струї води і клуби пари. Треба переходити з великою осторожністю по хисткій кремінній поверхни: вона легко проломлюєть ся і тодї ноги цїкавого мандрівника можуть погрузити ся прямо в кипятку. А нї, то із пробитої щілини витрисне горяча струя води і облиє смільчака горячим тушом. Та, не зважаючи на небезпеку, туристи пробирають ся до самого дна ”Відьминого ложа“. Воно скрізь покрите більшими і меншими лїйками: в одних вода, як в кітлї кипить безпереривно як день так і ніч, другі по самі береги наповнені бурим, густим намулом і викидають від часу до часу липке болото… Ви покидаєте всї ті дива і, продовжаючи дорогу по Гіббоновій ріцї входите в понуре межигірє, обложене з обох сторін дикими скалами із застиглої ляви. Дорога вєт ся по самім днї, мостить ся по краєчках обривів і що хвиля перебігає з одного берега на
