27
другий. В доповненє картини — майже на серединї межигіря ріка нараз перетинає ся величавим водопадом спадаючим з десять сяжневої висоти. Вода клекоче, розлїтає ся мілїонами бризків і водяна піна, біла як вата, покриває сріблом темну зелень соснини. Кругом бачить око тілько кременисті поклади, потворені якимсь зниклим тепер ґайзером… Та головні чуда ще на передї. Минете межигірє, тодї увійдете в країну найвеличавійших і свого рода найчудовнїйших водограїв. На дорозї попадете на кітловину, що називає ся ”Гнїздо сатани“. В нїй мальовничо розмістили ся чотири темно-сині озера. Найбільше із них має 200 сяжнїв в ширину. Рано при сходї сонця і вечером по заходї покрите воно білавим туманом, та в ясний горячий день являє ся воно у всїй своїй велечи. Темносина вода єго цїлком прозора і можна бачити дуже гарні взори ріжнобарвних натеків, які украшують дно і стїни водограя. Із нїдра того озера виривають ся лише клуби білої пари. Анї одна птиця не кружить ся над ним, анї одно дерево не затїнює єго зеркальної поверхнї, анї один звук не нарушує торжественної тишини і тілько небесний лазур спокійно заглядає в єго води. Найменша филька, найлегше хвильованє відбивають ся ріжнообразними барвами. Недаром і носить се озеро назву ”Радужного“.
Іще дивнїйше друге озеро. Після одноголосної заяви мандрівників, се озеро — найвеличавійше чудо Єлоустонського Національного Парку. Круті береги нависли над єго водами і вам здаєть ся, що то не озеро а роз-
