Сторінка:Нечаєв А. П. Незвичайні дива природи. Торонто, 1919.djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

37

ли і через хвилю знов спалахали. І не тілько в святини а по цїлім околичнім степу виривали ся і виривають ся тепер палахкотячі огні. Вони вють ся і повзуть по землї, нїби казочні змії. Нема від них анї диму анї копоту; ясні, як очищене золото, підіймають ся вони до неба. Се горять ґази, які видїлюють ся із землї; вони подібні на той ”світильний ґаз“, що в темні осїнні вечері освічують вулицї більших міст… Часи огнепоклонників минули, і підприємчивий чоловік покористував ся ”вічними огнями“ для практичних цїлий; ними огрівають і освічують бакунські Ґазові фабрики.

Могучі потоки нафти і велика сила горячих ґазів під землею вплинули і на дїяльність жерел, які так порозповсюджувані в тій околицї. Справдїшні вулькани тут цїлком не звісні. Та зате найзвичайнїйші жерела наносять страшенні спустошеня і грізним видом своїх вибухів нагадують зїючі огнем гори. Все те творить ся завдяки близькому сусїдству нафти і горючих ґазів. Представте собі, що підземний потік води стрічає на своїй дорозї струю ґазів, що несуть ся з нутра землї. Вони все сильнїйше напирають на воду і вкінцї з великою силою викидають її на верх. Прорвавши камінні поклади, водяна струя розбиває їх в маленькі куски і перевертає в найдрібнїйший пил, і на поверхню землї викидає не воду, а струю рідкого болота. Іноді вилїтає воно у великій скількости і несеть ся могучими потоками, заливаючими все в своїй дорозї. З того болота, як зі справдїшної ляви, нагромаджують ся на місцї вибуху величезні стіжковаті горби. Болото вилїтає