мана!« Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки. Проклята Параска настренчила всіх дітей проти мене. Світе мій ясний, не хочу на тобі більше жити. Нехай мене лучше понесуть на марах, ніж я маю поневірятись та терпіти од своїх дітей, од своєї рідні.
Прийшла я додому, хотіла молитись Богові, а мене і злість, і жаль бере: не йде молитва на серце. Сіла я, підперла голову рукою та й плачу, аж у хату входить мій Соловейко. Я тоді до його: »Коли твій син робить мені лихо, то вижени його з противної хати; або його вижени, або я піду світ за очі«. Він до мене і не обізветься: мовчить, запекла душа, наче води в рот набрав. Коли ж ти не хочеш говорити зо мною, думаю я, то я й сама доберу способу викурити з хати твій поганий плід. Соловейко з хати, а я за сокиру та прожогом в пасинкову хату. Пасинка не було дома, тільки в хаті була його жінка. Я з пересердя кинулась до печі, та давай рубати піч; розвалила їм комин, і черінь, і припічок. Нехай собі вибіраються, про мене, хоч на вигон. Розваливши піч, побила кочергою горшки на полиці, а далі давай різати пасинкові курчата: половину поварила, половину попекла, пообідала собі та й кажу пасинкові: Оте ж тобі московська закуция, щоб ти вибірався з хати хоч під три чорти, або й далі. — Як наробить він галасу, а за ним його жінка, а за нею й мій чоловік! А я собі походжаю по хаті та облизуюсь після смачного обіду. »Били ви мене, за те ж і вас побила година« — кажу я, та вхопила святий образ під пахву під свиту, підмостила під очіпок повиривані коси та до священика. Впала я перед ним на коліна, показала свої рани, зняла очіпок, навитягала з кіс дві жмені волосся. Витягаю чисниці та пасма з своєї голови та й розказую: оде вискуб з мене чоловік, а це пасинок, а це невістка; оде все Паращине діло. Од попа побігла в управу до волосного. Тільки що надходжу до управи, а звідтіля Параска з порожніми відра-
