молодиць почали одрізнятись одні од других. І ще довго потім було чуть музики та співи між вербами та по-між хатами.
В Джериній хаті цілий день грали музики, цілий день пили та закусювали. Випили всю горілку, та ще й не стало; виїли цілу діжечку солоних огірків, цілу діжечку кислої капусти, поїли ввесь хліб, всі паляниці. Старий Джеря витрусив усі кешені, ще й у шинк на заставу одніс свій кожух.
Ввечері по-під дворами їздив осаула на коні й загадував усім на панщину до току. Крик осавули дав знати людям, що весілля скінчились. Всі почали розходиться додому. Джерина хата спорожнилась.
Ввечері в Джериній хаті ледве блимав каганець. Джериха й Нимидора кинулись прибирать в хаті й перемивати посуд. Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови. Джеря й Джериха поміркували, скільки то вони витратили грошей на весілля. Треба було заплатить жидові, оплатить подушне, нашаткувать другу діжку капусти. Грошей не було ні копійки.
„А що, стара, будемо робить? Чим будемо робити оплать?“ промовив батько.
„Змолотимо та продамо половину хліба. Цього року, хвалить бога, хліб вродив дуже добре.“
„А як не стане хліба, що будемо їсти?“ спитав батько.
„То заробимо; хіба-ж не маємо рук, чи що?“ обізвався син.
„А коли-ж то ми його заробимо? Хіба за
