Невже украінська публіка читатиме оцю карколомну страшну мову, схожу на якесь чортовиння — з бутвинням, як у нас кажуть на селі? Прочитавши це „човно“, і справді поламаєш собі не тільки карк (потилицю), але й саму голову. Ми радимо д. Євшанові замкнути своє човно й пера в скриню на замок з двома зводами й не писати нічого, жаліючи украінські й загалом усі людські потилиці й голови. Я дивуюсь, як проф. Грушевський надрукував в своєму журналі таке дивовище, по мові гірше од мови статтів в „Записках наукового товариства“, неначе зумисне на сьміх украінцям, або для жартів і глузування з украінського пісьменства.
В ці самі книжці Літ. н. В. ми знаходимо й другу статтю: „Украінський науковий рух в 1910 році“ В. А. Дорошенка. Цей „рух“ (рушення) написаний кращою украінською мовою, але добре попсованою польськими та галицькими словами: проява (проявок, виявок), лише, доробок (добуток) і т. д. Автор говоре за якісь „Головні історичні „кроки“ украінськоі мови, видані проф. Сумцовим, і ми не вгадаємо, за які то „кроки“ писав д. Сумцов, чи за ступіні, чи за „степені“, чи що, ще й додає, що ті кроки написані з „чутєм“; це б то с „слухомъ“, а не с почуванням і т. д. Добродій В. Дорошенко украінець, вчиться в Львові і звідтіль подає на Украіну якусь „прояву“, це б-то чудну пришелеповату, або божевільну людину, подає польські „кроки“ замісць — ступінів, вагу (вѣсъ) поезіі замісць — вартість поезіі; може згодом подасть і польський карк замісць потилиці; — дає підпріємство замісць заповзяття або запопа̀дність, (запопадний чоловік — предпріимчивий); рух замісць рушення. Бо в Львові автор чує навкруги себе тільки польську, або єврейську мову, та ще галицьку книжню й читає галицькі книжки, написані чимсь схожим на робляну середньовікову латинщину. У Львові неможна навчитись украінськоі мови, а можна тільки збавить свою чисту украінську мову дорешти, так що й самому авторові виправить йіі згодом буде трудно. Яка книжня мова в проф. Грушевського, це добре відомо усім читальникам.
