Євшана (Літ. наук. В., книж. 6. стр. 444, 1911 р. і — 2, 1910 р. ст. 450): Украінська літ. в 1910 р.:) „Ми стараємо ся, ї слідимо за всїма відступленнями від давноі лїнїї, та бажаємо зрозумїти значіння тих відзтуплень… Зверхні об'яви (?) — се неначе азбука, яка дає нам можність відчитувати (?) цілу повість про той внутрішній світ, з якого виходять поодинокі факти. Се вихідна точка тільки для широких узагальнень, знаки, які позволяють иам оріентирувати ся серед ріжнородних (велик. — разнородныхъ, укр. — різноманітних) явищ“ (зьявищ). „Чупринка яркий контраст, як би на нащому овиді (?) літературному зявився Едгард Пое. Чупринка також відбув (чи не добув?) ті скарби… а прецінь (?) станув в якоісь принціпіяльній незгоді. Він виявив свій настрій і патос“ і т. д. „Екстаза його (поета Чупринки) се не самозабутє вже, а вищий стан свідомости, який граничить (межується?) з холодом. В слові його, в його відруховости (? чи не ворушливости) ми відчуваємо (?) нараз (?) цілу кручу, та огонь переживань (переживаннів), вихра пристрастий… (прилюбности?) І оба разом (Чупринка і Олесь) вони ставлають другу позицію в нашому доробку (? чи не добутку?) за минулий рік.? (ст. 357). Далі в своі статті д. Євшан розбірає і радить, і цінує дві драми д. Винниченка й каже, що в автора: „спиняється творча відруховність (?), розмах; ефекти стають що раз білше штучні (це б то в Євшина — робляні, а во украінському це — прекрасныє, искусныє); автор ратує свою давню відруховність сміливими, навіть карколомными скоками (!?). На всякий случай се новина в його творчости, що героів він починає малювати серед чотирох стін, відокремлених (?) від широкоі течіі житя, яка давно іх поривала… Він мало причинив ся взагалі до двигненя (? чи не — рушення?) рівеня літературноі атмосфери… що слідне (?) певного рода неспокійне оживленє (? великорус.) — причина його прискореня“… (хапання). Або оце місце: „коли шукати за поетом (поета), який би умів жертвовати житєм, то для Ленова належить ся перше місце… Він всідав беззахистно на беззахистне човно“…
