таки багацько шкодять і наші украінські провинціяли, котрі пишуть часом своіми говірками.
Справа видання білоруського органа народніх вчителів „Родной Ніви“ ведеться краще, ніж справа видання „Світла“. Мова в йіі, як і в инчих білоруських журнальчиках, чиста, народня, центральна, хоч на Білі-Русі народніх говірок вдвоє білше, ніж на Украіні. Окрім того в білоруссів нема своєі Галичини, нема побічнього шкодливго впливу, хоч і вони переймають декотрі украінські неологізми, перероблюючи йіх по своі фонетиці з дзєканням, як от і я вживаю с півтора десятка вдатних галицьких неологізмів. Опріч того „Родная Ніва“ невеличка й дешевша од „Світла“, саме по засобах убогих вчителів. Тимчасом „Світло“ по ціні недуже то придатне для кишень наших надто негрошовитих вчителів, для котрих воно й видається, що стає для йіх чималою завадою при виписуванні „Світла“. Лучче було б, якби „Світло“ видавалось менчими книжками. Ще добре, що галичани не пишуть для його статтів. Якби з його повикидати усі вище згадані мною хиби й галицькі слова, а найбілше в статтях д. Руссовоі, Шерстюка, д. Черкасенка, д. Шелухина, та повимітать тенденційнє недоладнє — від, то вийшла б гарна й чиста, сказати б нормальна украінська мова, якою певно б видавались усі украінські періодичні видання, якби тільки… проф. Грушевський не роспочав своєі мовноі пропоганди на Украіні. С показаноі причини „Родная Ніва“ має теперички 3,000 пренумерантів, чого не має наше „Світло“, та навряд, чи й матиме стільки…
Був час, коли редакція „Ради“ перша од усіх газет обчистила свою мову од польских слів, змінила навить галицьке від на украінське од. В теперішній час мова в „Раді“ знов повернула назад, знов засмічується давніми хибами це вже другим нападом. Котрий номер ни візьми, скрізь зарябіє в очах од натиканих полонізмів і всякоі нісенітниці. От у 43 номері за 1911 минувший рік в статті д. А. Василька ціла низка таких слів: вчення — вчіння, юнак — парубок, часописи — часописі, істнують — животіють, настроі (направа)
