предіки (проповіді). Петро В. в своєму листі до олонецького губернатора князя Ромодановського обертається до його с титулом: „Его благоутробію“.
Мішаниця мови в утворах д. Євшана й галичан з чудернацькими, силувано стуляними словами, с польськими й галицькими етимологічніми формами дуже схожа на мову в оффиціяльних докладах, писаних до Катерини II „птенцями йіі гнізда“. В 1766 році генерал-губернатор Малороссіі, відомий Румянцев пише в своєму листі до цариці, що на виборах в Комиссію, по відомому „Наказу“ объ Уложеніи — „на Обрядѣ выборовъ“ въ Почепі, в Харкові та в Ніжені виявилось в шляхти і в козаків „умоначертаніе прежней казацкой старины“; і — „что лутчіе господа по звыклости своей, считають своі давніе казацькіе законы хорошими и не хотятъ приймати в Наказѣ обѣщанныхъ блаженствъ для всѣхъ“. Украінську мову проф. Грушевського можна поставити в аналогіі с тодішньою книжньою великоруською мовою, або з украінською мовою в написані с початку XIX віку „Исторіі Руссовъ“ Конисського. От тоді ще в двадцятих роках XIX віку пісьменські праці проф. Грушевського читались би залюбки, бо така мова в той час на Украіні може й не здалась би чудернацькою. Хіба б може витріщали очі на „очи, плечи, від, віттак, звідтам, відріжнятися, бояти муть ся, відродженє, відвіт, — як на щось дуже вже не книжнє й провинціяльне, схоже на провинціяльне радомисльське та олонецьке — оттуль, откуль, тогди, і т. д. Але я повинен сказати, що украінська мова, скільки йіі єсть в „Исторіі Руссовъ“ Конісського, краща, ніж в „Історіі проф. Грушевського, і стиль в йіі багато легчий і жвавіший.
В „Дніпрових хвилях“ спочатку йіх видання в статтях була мова гарна й чисто украінська без полонізмів і з усіма народніми формами, навіть з — од, одчинив, і т. д. Але згодом потім зьявились в газеті ніби латки: то були корреспонденціі з Галичини, писані галицькою мовою з усякими звичайними в йіх галицькими хибами в мові, як от від; та й д. Краснопільський та Ѳ. Жученко, подаючи статті,
