слова — одчити. Та й не диво, бо приставка од чи від в усіх славянських мовах назначує руші́ння осторонь од предмета, а не до предмета, або руші́ння в самому предметі. Галичани не потрапляють ставити приставки.
Таких добродіів, як „рух, ріжний, та від“ треба зовсім вилучить (исключить) з украінського пісьменства, бо вони страшенно шкодять чистоті украінськоі мови. Добродій рух, як вхопляний в полон з чужоі мови, вже помстився за його крадіжку, як Самсон над филистимцями, наплодив цілу серію слів просто таки диких прояв (чудовищ) і сьмішних, як от: руховний, відруховність, рухінє (руші́ння), рухаються, а д. Ковалів, (Засів № 29) пише: гусениця „рухає“ своім гострим „краєм“, це б то ворушить свій гострий кінець. І в „Світлі“ є це — вони рухаються. Це „вони рухаються“ (ворушаться) було обсьміяне ще за живоття М. Старіцького двадцять год передніше. Нехай собі галичани вживають — від, але це слово нехай зостається й надалі провинціяльним, і не претендує стати всеукраінським, бо Украіну Господь не скривдив в йіі багаті мові. В нас є своі одповідні слова — і од, і окроми, і опрічній, і нарізний, є навіть слово — лічить, бо всі ж скрізь лічать гроші, що вже наші газетчики дорешти повикидали, певно щоб збіднить багату украінську мову…
В декотрих наших пісьмеників я прикмітив навить щось патологичнє в мові. Один украінець каже міні: „такі міні противні слова — хіба, сливе, окроми, що ви йіх нігде не знайдете в моіх писаннях“. Я питаю в його: — а щоб ви сказали, якби Андреєв або Л. Толстой сказали, що йім противні слова: развѣ, почти, отдѣльно? А він тільки дивиться на мене та й каже: — нічого не сказав би. Другий добродій каже міні, що слова — опрічній та зависність (канів. пов.) погані. Але с такими вередами можна дійти до того, що й уся украінська мова здаватиметься йім поганою. Патологичня мова небіжчика М. Старіцького відома кожному.
