дані, де дівчата зібрались грати веснянки, і на березі Дніпра, звідкіль русалки рушили на вигон до дівчат і на майдані пристали до йіх. Ця гарна поема — без спотикачів у мові, кладе поетичне вражіння на душу. І принціпи, і сімволи проведяні ясно, хто тільки знає украінську міфологію, або читав „Світогляд украінського народа“ та легенду „Запорожці“. Але як рецензент цієі поеми (в „Кіев. Почтѣ“) не знає нашоі міфологіі, як не украінець, то й не добачає в йіі символів та ідей і на це надеремно вважає, мов на хиби в поемі.
Галицькі книжки з йіх полонизованою мовою наробили багацько шкоди й украінським поетам, як і прозаікам, а найбілше вони пошкодили украінським виданням для дітей і народа. От, прикладом, д. Сірий переробив відому невеличку книжечку для украінського народа, написану небіжчиком Морозом: „Де що про світ божий“, котра була написана чистою зразцевою народньою мовою. Але д. Сірий додав до неі додаток, збілшив йіі фактами, і… вийшла коротенька фізика, по ціні дорогенька для народа. По галицькому звичаю він заслонив дієслови ніби заслонкою, приставивши до дієсловів галицьке — від замісць — од, скрізь натикав того від для його пропаганди на Украіні, збавив мову, накидав польских слів: земля подорожує (путетествуетъ, мандрує, це б то — обертається) кругом сонця, накидав ще чимало польсько-галицьких слів, і… книжка вийшла не популярно написана і дорога для народа, хоч на зміст дуже гарна й наукова. Для нашого народа треба знов видавать давнішу не переробляну маленьку книжечку небіжчика Мороза: „Де що про світ божий“, котра по ціні була саме по грошах салян. Недавнечко видавництво „Украінський Учитель“ видало його книжечку (№ 42) „Про горобця славного молодця“. Мова в ці книжечці дуже гарна, зовсім украінська, загалом сказавши. Але й тут він понаставлював — від замісць — од, позаслонював дієслови й наставив слів: ріжні (різні), відчував — почував, відповідно, переконався (звірився), і т. д. А цього всього діти не зрозуміють; діло зробляне не педагогічно, і цю кни-