НОВЕ МИСТЕЦТВО ТА МИСТЕЦТВО ОБРАЗОТВОРЧЕ
КАЗІМІР МАЛЄВИЧ
Розглянемо „Натюр-морт еспаньоль“, що його написав Пабло Пікассо в 1912 році, в такий же спосіб, як ми це зробили з картиною Брака „Стіл“ (дивись Η. Г. № 9, мал. № 7), написаною в 1911 р. (малюнок № 1).
Наше перше вражіння з цієї картини спиниться на схожості принципів відношень до предметів, і на загальному характері всієї структури та мальовничої фактури. В цьому натюр-морті беруть участь кілька предметів, що їх мистець не вивчає з боку їхньої „як таковости“, а лише як матеріял, що має в собі різноманітні елементи контрастів. Ми бачимо вгорі ознаку, або вже схожість до грифу, два бокали, букви і бачимо, що протікання забарвлювального тону проходить через всі елементи контрастів.
Проте, порівнюючи ці два твори, ми можемо мати ще й инше відчування, инші сприймання. Отже, і слід розглянути цей твір уважно, щоб довідатися в чім саме полягає ріжниця і які вміщено в картину нові елементи, що вносять певну зміну в наші сприймання. Ми мусимо врахувати причину характеру композиції, що буде вже інша, аніж у Брака.
Його картина справляє вражіння розривів і динамічніша самим своїм станом, у Пікассо ж — спокійна, статична; саме наростання у нього йде прямовисно знизу та вгору, а у Брака — з центру. Все це не може залишитися без впливу, щоб не внести певних змін у наше сприймання, яке в майбутньому, при докладнішій нашій аналізі, ми повинні будемо врахувати.
 № 1 Пікассо. 1912 |
Але, крім того, в натюр-морті Пікассо є ще істотніші впровадження, а саме: новий контраст — буква, яка сама собою не має вже того мальовничого змісту, що його мають в собі предмети. Отже, ставлення майстра до букви було виключно як до контрастового елементу. Мало того, разом з буквою він подає аркуш паперу, де написано букви. Таким чином аркуш паперу і кілька буков на ньому фігурують, як цілком нові елементи чистого контрасту, яких ми не зустрічали раніш в розглянених вже творах. Цей новий елемент вніс у картину чистий і зовсім не мальовничий контраст, що своїм характером дав відчування плоскости з характерним для себе тоном, виявленим у моменті перерізу. Цей новий елемент повинен звернути нашу увагу, бо він несе за собою величезні зміни в поводженні митця, а саме в його ставленні до простору. Цей новий елемент ми назвемо додатковим елементом в мальовничому сприйманні митця і він, очевидно, внесе великі реформи в поводження митця. Цей новий „додатковий елемент“ і буде новим формувальним елементом, отже, структура майбутнього твору зміниться.
Таким чином, ми гадаємо, що цей твір може бути останній, де висловлено мальовничу „як таковість“ і треба сподіватися, що дальші твори матимуть у собі сліди переформування мальовничого твору і матимуть також вигляд тонописний з певними елементами мальовничої структури; своєю формою вони будуть плоскісніші й посідатимуть багатство різноманітної структури фактурних контрастових елементів.
