14
§ 13
§ 13. Найхарактернішим із чергування голосних у вкраїнській мові є чергування о й е з звуком і, як от двора — двір, гора — гір, ластовиння — ластівка, променистий — промінь, семи — сім і т. ін.
Це чергування відбувається в точно визначених умовах, себто це так званий звуковий закон, та тільки він не такий простий, щоб його можна було цілком зрозуміти без знання далекого минулого нашої мови, без історії мови.
Практично найважніше в цьому чергуванні те, що голосний о або е іноді заступається голосним і, тобто що в деяких формах того самого слова (як гора — гір), або в споріднених коренем словах (як ластовиння — ластівка) знаходимо в українській мові і відповідно до о чи е. Тільки це чергування зовсім не того роду, що можна вжити хоч о чи е, хоч і, як хто бажає, а таке, що в певних умовах, в певних розрядах слів та форм звичайно маємо обов'язково о чи е, в других обов'язково і. А до всього цього ще не всяке о й е чергується з і. Так що в усій повності й усіх подробицях цього звукового явища не можна вивчити з практичної граматики чи що, щоб зрозуміти його, треба насамперед спиратися на живу мову, книжка ж тільки допоможе упорядкувати свою мову щодо цього та усвідомитися його: укаже головні правила чергування та відсутности його.
Оці правила ми й наводимо тут.
1. Коли в формах слова або в споріднених словах є чергування о — і, е — і, то і буває в складі закритому, тобто такому, що кінчається приголосним, а о, е в складі відкритому, тобто такому, що не має приголосного по голосному. Під це головне правило підходить величезна маса тих випадків, коли буває чергування.
(Не забуваймо, що н т д л перед і з о тверді).
Приклади:
а) ніс — носа |
гуркіт — гуркоту, гуркотати |
