треба ставитися з повним довіррям до всього, про що вони оповідають: де-що прибільшено, де-що инакше освітлено, але, з другого боку вони дають дорогоцінний матеріял — спостереження людей, які звикли до инших обставин життя і тому іх вражали ті деталі чужого побуту, що цілком обминали тубильці, як надто звичайні, не варті уваги. А крім цього чужинці, не звязані ані релігійними почуттями, ані соціяльними симпатіями, могли вільно писати про де-які явища нашого минулого, яких не торкаються автори тубильці.
Нарешті, наведено матеріяли для історіі приватного життя, що, малюючи окремі, конкретні випадки, в той же час передають нам тип життя певноі класи громадянства, психологію та інтереси відомоі епохи. Серед цих матеріялів треба перш за все зазначити опис посагів та майна, що залишалося після небіжчиків, заповіти та ин. Вони дають відомости з одного боку, про побут — одіж, посуд, оздоби, з другого — зазнайомлюють і з духовими інтересами, так напр.: списки книжок, які зустрічаються в джерелах подібного характеру, відкривають напрям освіти та культури. Не менше значіння має й приватне листування. В збірник внесено де-які з приватних листів (Листи Мазепи до Мотрі Кочубієвни, Ів. Лашкевича до нареченоі, Ів. Обидовського та ин.), які вводять вас в коло інтересів авторів, а разом з тим і того осередка, представниками якого вони були, зі всіма конкретними рисами епохи. Таке ж значіння — відновлення минулого у всій його конкретности — мають і щоденники. Нагадаю хоч би класичні щоденники XVIII. в. Я. Маркевича та М. Ханенка, які являються історичними джерелами першорядноі цінности і дають відомости про відносини економічні, соціяльні, політичні, культурне життя та побут. Автори іх, люди для свого часу широко освічені, на протязі довгих років докладно записували все, що траплялося в іх житті, однаково, чи це стосувалося до фізичних почуваннь людини, чи до щоденних грошових рахунків, чи до освіти та виховання іх дітей. Бажаючи дати джерела для конкретного переведення курсу, упорядчиця не могла обминути народню творчість: колядки, пісні та думи, легенди й ин. Як відомо, матеріял цього типу має велику вартість психологічну, наукову і художню, бо правдиво передає історичну добу в ріжних іі проявах. Ми маємо не лише окремі пісні та думи, присвячені окремим подіям та людям, а ціклі іх (напр.: про татарщину, козаччину, боротьбу з ляхами й ин.), які дають остільки яскраві нариси минулого, що стає цілком ясним той тяжкий історичний шлях, по якому йшов наш нарід. Висловлюючися в иншій праці[1] за необхідність використати для навчання поетичного елементу в широкім розумінню слова, (себто крім пісень та дум, вірші і взагалі твори красного письменства на історичні теми), порядчиця гадала, що потрібно взяти і такі твори, як вірші Шевченка, Франка, Грінченка та др. поетів на історичні теми.
Матеріял збірника поділено на епохи: доба староруська, литовсько-польська, Украіна під Москвою.
В межах кожноі з них класифікація матеріялу переведена не хронологічно, а по змісту, по темах: економічні відносини, політичний устрій, суспільний лад, культурний стан, побут, відносини з сусідами. Врешті, для ілюстраціі процесу розвитку зазначених питаннь, упорядчиця намагалася вибрати такий матеріял, який міг би яскраво і
- ↑ Н. Мірза Авакянц: „Поетичний елемент при навчанні історіі“ „Вільна Укр. школа“ 1917. р. № 3–4.
