Друга ідея — дати історичний процес в формах конкретних — живоі та детальноі картини минулого, себ то, не задовольняючися явищами політичними, соціяльно-економічними та культурними, ввести типові факти щоденного життя і звернути увагу на побут. Безперечно, переведення в курсі історіі побутового елементу має велике значіння, бо в побуті незвичайно яскраво й повно відбивається історична доба зі всіма іі рисами, але поки що роботі учителя в цьому напрямі перешкоджує відсутність історіі украінського побуту, який вистудіюваний дуже мало.
Збірник складається переважно з уривків із джерел ріжного характеру, бо лише безпосередня робота над джерелами утворює яскраве уявлення про минуле, дозволяє зрозуміти інтереси та психологію історичноі доби „дає знання ясне, міцне, виводить з під неминучоі без того залежности від субєктивізму цеі чи иншоі історичноі праці й дає можливість орієнтуватися в науці, незалежно від ріжниць і перемін в поглядах історіографіі“[1]. Крім того, що взято з історичноі літератури, історико-популярноі (напр. з клясичних „Волинських оповіданнь“ Ор. Левицького), наведені де-які з творів красного письменства та ин. Матеріяли[2] з джерел використані ріжноманітні: літописи, як стародавні руські, так і козацькі, юридичні кодекси („Рус. Правда“, „Лит. Статут“), дипломатичні акти (умова з Греками та др.), де які з літературних творів, акти юридичного характеру, акти приватного життя та ин. Що ж дають для навчання історіі всі ці уривки?
В літописах маємо матеріял не лише політичного характеру, а і для внутрішнього життя людности, економіки, культури, нарешті вони являють світогляд людини того часу, передають окремі риси і цілі картини побуту. Таке ж значіння і юридичних кодексів та дипломатичних актів: поза цею ідеєю, яку вони ілюструють, — юридичних норм або зносин з чужинцями, — ми бачимо в них багато відомостей різного характеру: напр., „Рус. Правда“ дає яскраву картину соціяльних відносин, або умова Олега з Греками малює картину економічну — торговлю з Візантією. Наведені в збірнику і де-які уривки з творів тогочасноі літератури, що виявляють ті або инші історичні риси; так напр.: уривки зі „Слова о полку Ігоря“ зазнайомлюють зі станом украінських князівств кін. XII. в., уривки з полемічноі літератури XVI–XVII. вв. (писаннь Н. Вишенського, Палінодіі та др. творів), зі станом православноі церкви цеі доби, освітою, культурою, настроями православного грамадянства. Не менше значіння мають і акти судові: вони передають життя в незвичайно ріжноманітних формах. Наведу як приклад хоч би скаргу І. Гулевича на Казимира Паца, яка з одного боку зазнайомлює з типовим явищем шляхецького свавільства — наіздом — і таким чином, дає риси соціально-політичного ладу Польщі, з другого — подає матеріял для економічного побуту (перераховує те, що було забрано у селян), та соціяльного стану украінського селянства. А поруч з цим чудова картина шляхецьких звичаів і риси побуту в усякому розумінню: одіж та оздоби панські, одіж селян та др. Неможливо було обминути і мемуарів чужинців, які писали про Украіну: з де-яких зроблені виімки в перекладі на украінську мову (Мих. Литвин, Лясота, Боплан та ин.). Звичайно не
- ↑ М. Грушевський: „Виімки з джерел до істор. Укр.-Руси“.
- ↑ У 2 випуску 1 ч.
