Сторінка:Н. Мірза-Авакянц. Читанка з історії України. Частина I. Випуск I. 1922.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Передмова автора[1].

Мета цеі книжки, як свідчить іі назва — допомогти учителеві викладати в школі історію Украіни. В сучасних обставинах, коли доводиться робити перші спроби методичного переведення курсу, учительство наше опинилося в незвичайно скрутному становищі: сталоі методики історіі Украіни власне ще нема, серед широких кол шкільних робітників бракує не лише методичноі підготовки, а й докладного знання минулого нашого народу, необхідні ж для праці книжки дістати дуже важко, а то й зовсім неможливо, бо багато з них встигло стати бібліографічною рідкостю. Тому конче необхідно дати в руки учителям та людям, що готуються до шкільноі праці таку збірку, яка з одного боку поширює іх знання, з другого — наводить матеріяли для використання на лекціях. Маючи на меті переважно учителів та слухачів педагогічних шкіл, книжка ця може бути не зайвою і безпосередно для школи в тім випадку, коли учні старіших або навіть середніх класів використуватимуть матеріяли іі під керуванням вчителя.

Зрозуміло, що при таких умовах, збірник не може бути пристосований до програму якоісь школи (розуміючи під словом „пристосований“ повну подібність рубрик певного шкільного програму та книжки): він наводить матеріяли, що можна використати в кожній школі відповідно віку та інтересам учнів, бо це є історичні іх жерела і ріжниця для типів шкіл може бути лише в підході та освітленні іх, а не в фактах. Але збіраючи матеріял, упорядчиця керувалася думкою дати збірник в першу чергу для учителів початкових шкіл і тому багато цінного та цікавого, що по змісту курсу цієі школи не має особливого значіння, було усунуто.

Дві провідні думки керували упорядчицею при складанні збірника: дати розвиток народнього життя й укласти це життя в цілком конкретні, побутові форми. Відповідно першій ідеі брався такий матеріял, що дає яскравий нарис життя народнього в ріжні його моменти, а не малює лише діяльність окремих осіб — історичних героів.

Я не хочу цим сказати, що біографія повинна бути усунена з навчання історіі, що індивідуальність історичного діяча не грає ніякоі ролі: безперечно, особисті якости мають де-яке значіння, дають иноді напрям діяльности, але кожний з історичних діячів є перш за все продукт своєі доби та свого осередка і в залежности від них утворюється його індивідуальність. А тому треба рішуче застерегти від перебільшування ролі окремоі людини в історичному процесові, яке зустрічається часто, все навчання в такому разі переводиться в формі студіювання біографій окремих „героів“, однаково як позитивних так і негативних; єдиний же чинник історичного життя — нарід — зовсім зникає за ними.

 
  1. Передмова стосується до всього збірника в цілому, а не лише до 1 його частини, якою являється ця книга.