11
Читанка з історії України.
нагоду спостерігати русько-украінські племена, наші предки мали багато ідолів, вироблених з дерева (або оздоблених металями як ті, що поставив Володимир), з головою людини. Одні з них були головні, инші — другорядні. Літопис дає нам і ймення цих богів: Перун, Волос. Даждбог, Хоре, Стрибог, Симаргл, Макош. Із них останні неясні, а Перун — бог грому й блискавки, заразом війни, Хоре і Даждбог — сонця, Стрибог — вітру, Волос — „скотій бог“.
Крім того кожна родина мала своіх домівських богів, які охороняли іі. Можливо, що одним з них був домовик, бо вже старі „казання" згадуют „о проклятомъ бѣсѣ хороможителѣ“. Домівськими богами були „род“ та „рожаница“, культ яких можна простежити і пізніше. Богам цим приносили жертви, про що свідчить і літопис і ціла низка пізніших матеріялів. Так під р. 980, після оповідання про будування Володимиром ідолів, літописець додає: „и жряху имъ, наричуще боги“, а під р. 983 маємо і картину жертви (№ 31. Староруське ідолопоклонство).
Характерною рисою русько-украінського ідолопоклонства був, крім того, культ рослин і води. Відомости про них зустрічаємо в багатьох джерелах. Так напр., в церковнім уставі Володимира Вел. X. в. забороняється молиться „подъ овином, в рощеньи или у води“, а „правила“ митр. Іоанна зазначують, що люди „жрут бѣсомъ и болотомъ и кладеземъ“. (№ 31. „Двоєвіря“). Серед богів другорядних, крім водяника та лісовика, зустрічаємо „берегинь“ або русалок — душі людей, які потопилися або дітей, що померли нехрещеними, а в звязку з культом рослин і води бачимо священні гаі, струмки, озера, колодязі; купання ж, особливо у вечері або в ночі, в певний термін, мали обрядове значіння.
Життя стародавньоі людини було міцно звязане з природою: вся увага витрачалася на це, щоб здобути допомогу таємничих сил, — богів — яка спріяє всьому доброму та знищує лихе. Одним із засобів досягти цю мету були ідолопоклонські свята. Свят цих було чимало і всі вони утворилися на грунті культа природи та відбувалися завжди по певному обряду, з певними діями та піснями. Два рівнодення, два сондостану (в зімку та в літку) і два звороти сонця на зіму і на літо стали підвалиною світових мітів про смерть та оживання сонця; відсіль два головних ідолопоклонських свята „Коляди“ і „Купала“.
Крім того бачимо свято померших та русалок — „русалій“ літопису і ин. Всі вони були звязані з грами, піснями, навіть в деяких випадках боями на кулачки.
Коли на Русь прийшло христіянство, стара віра довго існувала під зовнішнім охрищенням: людність, звикши до ідолопоклонських звичаів та обрядів не відкинула іх і ставши христіянською. Як видно з літопису, „казань“ та ин. творів церковно-учительноі літератури, ще в XII—XIII. в. існував культ води та рослин, були волхви, ріжні засоби ворожби, навіть не вивелися жертви, се б то утворилося двоєвірря. Не зникли і народні свята: про них згадує в кінці XVI. в. Ів. Вишенський в першій половині XVI. в., Густинський літопис, як про живий звичай, іх бачимо, почасти, ще й досі у нас по селах. (№ 34. „Двоєвіря)“.
Правда, свята ці під впливом нових умов вгагалі, та християнського календаря зокрема, пристосувалися до христіянських: Різдва,
