и так дорого стоило об'единить Россию в единое государство, а вы по наускиванию врагов русского народа начинаете такую страшную игру, забывая, что у нас есть фронт. Начинаете отрываться, Польша тоже, а дальше начнут и губернии требовать своей автономии. По-моєму, этого вовсе не нужно. Никакого особого украинского народа нет, и украинской школы, как вы говорите, не может быть“.
Були ми ще в Церетелі, голови ради робітниче-салдатських депутатів [1], що містилася в бувшій державній думі. Там продавалося багато різних газет, і я перший раз купив газету „Правду“, що справила на мене велике вражіння.
Отож і тут ми пішли ні з чим.
Не знаю, де ще хто ходив, бо я більш зацікавився земельним з'їздом. Діставши квитка, я був на докладі, що робив Авксентьєв, есер. За Україну ані пари з роту.
Один раз увечері, в нашім помешканні, пам'ятаю, приблизно, 27 травня (ст. ст.), було цікаве екстрене зібрання членів земельного з'їзду від України. На повістці денній було таке питання: чи можна допустити на з'їзд тов. Леніна й дати йому зробити доклад.
З докладом виступав якийсь агроном із Полтавщини й довго доводив, що на з'їзд Леніна пустити не можна, бо він внесе розруху.
Я запитав товариша, який захищав Леніна, як Ленін ставиться до автономії України. Він мені з'ясував, що більшовики й тов. Ленін дають націям повну волю навіть вільного виходу з федерації. Отже, я й більшість ораторів виступали за те, щоб тов. Ленін робив доклад, доводили, що не гідно боятися розумних людей, що ніби їх слова можуть піддурити.
Переважною більшістю була прийнята резолюція, щоби тов. Ленін виступав.
На другий день був великий опір і на самому всеросійському з'їзді. Але переважна більшість і тут
- ↑ Тоді ще меншовицько-есерівська.