Перейти до вмісту

Сторінка:Одинець Г. Мої спогади про центральну раду (Харків, 1926).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

видите контр-революцию, и какое значение имеет зто собрание в Остре для великого дела России?“

А тут один, навіть із наших, зрадник, що від селянства був за представника в поновленому земстві, відомий п'янюга й крутій, Оберемченко, бере слово і просто: „Чи не пора-б уже перестати гратися в революцію. Ми-ж не діти, буде розбивати лобом стіну. Час уже будувати, а не ламати, а це не з нашими головами. Он голод уже примушує сказати, що хто краще зуміє правити, той хай і хазяїнує“.

Буржуї дехто аж заляпав у долоні.

Беру слово я, далі Боровик, ще хтось. Пекли ми їх добре, аж підскакували.

Після зборів ми взялися доглядати всі установи. Бо тут ми були всі однодушні, так комуністи, як і соціялісти-революціонери. Тов. Ізраїлевська була дійсний розвідник: підстерігала, де збираються чорносотенці.

Під цей самий час у Київі був з'їзд залізничників України, що виніс постанову слухати тільки ЦР, а також не перевозити ніякого війська через Україну до Петрограду.

 
Не спас панів генерал — спасе центральна рада

Під натиском пролетаріяту лопнула корнилівщина. Повісили голови й панки; вони починають загравати біля центральної ради, — що, мовляв ми теж українці.

Це кидалося ще більше в вічі селянству, яке зневірялося в центральній раді й більше прислухалося до більшовиків.

„Ізраїлевська, мовляв, правду каже, що центральна рада за панів тягне“.

А від центральної ради не було нічого певного: земельна справа якась засмикана, нез'ясована, як і раніш.

 
Вільне козацтво

А поміщики й куркулі, як розказано вище, одверто почали організовуватися при наших очах. Щоб дати їм одсіч, у нас, на Остерщині, почало організовуватися