було на місця, щоби в Київ селяни їхали й без пропорційного представництва, особливо Стасюк та відомий самостійний Олександр Степаненко навіть по вулицях гасали й наказували приїжджати.
Від Остерщини на з'їзд поїхали від селянської спілки — двоє, від. роб.-салдат. депутатів — три, від спілки комісар Кривда-Соколенко (він і голова спілки) й ще хтось третій.
У Київі з'їзд проходив дуже бурхливо. Розказують, що Стасюк і инші вживали різних заходів, щоби з'їзд був на користь центральній раді.
Під натиском селянських депутатів, які з'їхались без норми, було винесено постанову, щоб центральну раду не переобирати, як домагалися роб.-салд. депутати.
Тоді роб.-салд. депутати залишають з'їзд, їдуть до Харкова й там улаштовують перший всеукраїнський з'їзд рад, на якому й обирають уже український радянський уряд. Цей уряд оповістив, що центральну раду розпущено.
Повернувшйсь зі з'їзду, Кривда-Соколенко, хоч і казав, що з'їзд підтримав ЦР, але застерігав, що є велика небезпека з Харкова.
Незабаром з'явився Одінцов із товаришами з Харкова й заявив, що тепер є робітниче-селянський уряд, якому й мусить коритися вся Україна.
Настала рішуча боротьба. В Острі по площах і базарах пішла енергійна агітація, мітинги проти центральної ради.
Пам'ятаю один випадок. Тов. Свистай показує на мене: „Ось ви бачите Одинця, ми йому вірили й віримо, але нехай він тут вам скаже, чи неправда, що Петлюра є генерал, має свою економію й захищає панів, що центральна рада віддала по 50 дес. землі їм, а більшовики й харківський уряд оддають усю землю селянам“.
Моє становище не дуже-то добре: люди вимагають відповіди, щоб я з'ясував універсал. Я починаю
