Сторінка:Одинокий вломник на селі.djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

шукати. Деж він може бути? Чи не є случайно під моїм ліжком? Ні, буде радше у цій ґардеробі. Це природна схованка коханців. Ідіть там панове його шукати!

Барон. Слухай Анрієтто, чи мавбим помилитися? Чи мене дійсно зле поінформовано?

Баронова. Алеж ні, не поінформовано вас зле, коли кажу ще раз, що він там. (До Комісара, вказуючи на двері ґардероби). Відчиніть ці двері, скоро вам кажу, що там є схований мужчина!

Комісар (іде до ґардероби і відчиняє двері). Дійсно, тут є якийсь чоловік!

Баронова (остовпіла). Як то, там хтось є?

Барон. А віроломна жінко!.. Виходьте звідтам, виходь денді, помадований фірцику!

Арсен виходить з ґардероби. Довге загальне здивовання.
 
СЕМА СЦЕНА.
 
Баронова, Барон, Комісар, Арсен.

Арсен (на переді сцени до себе). Не знаю, чи після приписів устави, сам факт, що мене зловлено серед ночі в чужім домі, може спонукати кару за злочин крадіжи, коли крадіж не була поповнена. Я бажавби певних інформацій в цьому напрямі.

Барон (до баронової з глухою злістю). Отже це з тим чоловіком! Алеж це верх перверзії. (Баронова перелякано відступає). (До комісара). Я розбитий на мязґи. В ґрунті річи волю, що справа