Арсен. Колиби хто міг читати, що діється у моїй душі, дуже здивовавсяб. Ах! (Потрясає головою, якби хотів відогнати настирливі думки). Наперед куплю собі ровер, таким чином могтиму працювати в цілім окрузі за виїмком Марсіні, де терен не є корисний… Куплю старий ґрат за пятьдесять франків, а коли трапиться нагода, заміняю його на далеко кращий. Можна бачити нераз дуже гарні, залишені на тротуарах… (Іде наслухувати до дверей у глибині і вертає на авансцену). А потім хто знає? може верну до Парижа… Недавно перебував я там на перегонах… Мав зносини з найбільш елєґантним товариством. В алєї Клєбер брав завше візника Губера, в алеї д'Антен візника Фюстена. Ах, це були добрі часи! Пст, хтось іде по сходах… Колиби хтось хотів заняти моє місце, я уступивби йому охоче, під корисною умовою. (Входить до ґардероби і лишає відхилені двері. Видко його там через незамкнені двері. Баронова з покоївкою входять через двері в глибині.)
Баронова. Юлія може йти спати.
Покоївка. Пані самі розберуться?
Баронова. Так.
Юлія. Замкну віконницю.
