Перейти до вмісту

Сторінка:Олег Ольжич. Вежі (1940).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


XXII.

О, думка, що тіло без жалю руба,
Що очі й уста твої сушить.
Архангельська срібноголоса труба
Гремить крізь простори і душі.

І мертві встають і шукають хреста,
Їх очі розчахнуто-тьмяні.
Встають наче поросль, струнка і густа —
Страшне покоління титанів.

35