Сторінка:Олег Ольжич. Вежі (1940).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


— — — — — —
Це кров наша тут заклята,
Закута в сріблі душа!
Один поновну заплату —
І кров і душу лиша.

Та ж куль в маґазині було ще
А свідок — лише стіна.
Сховати — що найдорожче:
Сховати їх імена.

— — — — — —
А стріли усе частіше.
Годинник такий прудкий.
Рішучий начальник свище
І чують боєвики.

— — — — — —
Був гострий наказ у звуку,
Слухняно рвучкий — відлив,
Коли на ворожім бруку
Ти тіло своє залишив.

 


8