|
* * *
Сміялись загонисто-дзвінко
І всі споважніли нараз,
І вже в коридорах будинку
Луною одбився наказ.
Цівок одсахнулися гади.
Хтось крикнув, упав і зомлів.
Лягати! Тут жартів немає!
Непослух? Так от тобі, от!
Жорстоко-суворо карає
Злочинця державний народ!
— — — — — —
Потрібно усіх в роботі,
А серце бє, як обух.
Прокляття моїй плоті,
Що слабша за мій дух!
|
