„Бо так присяга вам велить,
„Бо так ваш славний гетьман каже…
„Панам ви добре помагайте
„Та нагороди сподївайтесь:
„Та й вдячні-ж, вдячні-ж бо вони:
„Кого не посадять на паль
„То спражуть певно на огни!“
— „Досить, молодче! Вже досить!“
Мов грім козацтво гомонить…
„При тобі правда! Най жиє
„Богдан Хмельницький! Смерть панам!
„Смерть! Смерть всїм панським лизунам!
„Най гине зрадник Барабаш!“
І мов страшнеє полумінє
Понеслось шпарко по рівнинї.
Одною думков запалали
Козацькі серця. На судна́,
Де гетьман спав і старшина,
Ввалилась лютая громада,
І ляцьких підлизнїв карала
Без милосердя, без пощади;
Червоні ляцькі хоругви
Подерши вергли у Днїпер:
„Проч! Проч нїкчемнії знаки
„Рабства! Ми-ж вольнії тепер!“
