Сторінка:Олександер Колесса. При камяному затонї (1891).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

4


Перевелисьте ся?! Не стане
Нїхто за скованих братів?
Народе! Чи у серци твоїм
Жар слави й волї золотої
Нездарства попелом присїв? !
Мовчить наро́д немов корить ся :
А в груди мов укрита грань
Свободи бажане жарить ся...
Най кликне хто : Розкуй ся, встань !
У мит займесь ярков луною
Но всїй широкій Українї.
А поклик той ще нинї, нинї
Пронесесь славов голосною.
Мов той орел підняв ся з Сїчи
Богдан, і сьмілнх соколів
На бій за віру й волю кличе.
Зібрав, счислив, і полетїв
На Україну. „Жовті Води“
Аж до Словутицї-Днїпра
Не тирса поросла́ буйна :
Козацтво залягло. Свободи
Могучий гомін з дрімоти
Пів пяних пробудив маґнатів:
„Бунтуєсь хлопство? — Покарати!
„На паль рабів ураз з дїтьми!