Сторінка:Олександер Колесса. При камяному затонї (1891).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

4


Перевелисьте ся?! Не стане
Нїхто за скованих братів?
Народе! Чи у серци твоїм
Жар слави й волї золотої
Нездарства попелом присїв?!
Мовчить наро́д немов корить ся:
А в груди мов укрита грань
Свободи бажанє жарить ся…
Най кликне хто: Розкуй ся, встань!
У мит займесь ярков луною
Но всїй широкій Українї.
А поклик той ще нинї, нинї
Пронесесь славов голосною.
Мов той орел підняв ся з Сїчи
Богдан, і сьмілих соколів
На бій за віру й волю кличе.
Зібрав, счислив, і полетїв
На Україну. „Жовті Води“
Аж до Словутицї-Днїпра
Не тирса поросла́ буйна:
Козацтво залягло. Свободи
Могучий гомін з дрімоти́
Пів пяних пробудив маґнатів:
„Бунтуєсь хлопство? — Покарати!
„На паль рабів ураз з дїтьми!