Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

всілякі несподіванки. Але побоювання були марні: течія дніпрова, підпорядкована організованій волі людській, уже кориться їй. Дніпро пішов лівою протокою, без усяких суперечок, ніби зрозумівши, що сперечатися тут нічого. У половині ж таки січня закінчили копання гідро-станції. Потрібна тільки тепла погода, щоб почати його бетонувати. В обох цих роботах є велике заощадження часу. Цементацію мали закінчити після 15 березня, копань для гідростанції 1 квітня.

Перед будівництвом дуже відповідальний третій перід будівництва — все бетонування — загальною кількістю 350.000 куб. метр. Щоб не загубити темпів, не прогаяти час в цій частині роботи, організували ударні бригади. Вони охопили вже понад 60% цілого робочого колектива. За зиму бригади вивчають механізоване встаткування й визначають для нього обов'язкові норми виробки, на ЗО–40% більше за фактичні норми минулого сезону.

І літом, і взимку — однаково кипить робота на цьому невиданому досі будівництві. Дніпрельстан от-от зустрічатиме третю повінь на своїм віку. Перших він трохи побоювався; тепер уже нічим його не злякаєш. Дніпро — приборканий, і запрягти його остаточно — це вже справа тільки часу. І мені дуже шкода, що так безглуздо застудився й раптово помер мій приятель, дід Мина. Я певний, що підбив би його — змотатися поглянути, «як білшовики Дніпро перегатили». Це було б вивершенням того зламу в психіці старого рибалки, що я його несподівано, для себе знайшов і запримітив.

Колись подорожували на пороги й на Хортицю, щоб випити «за упокой» неспокійних таки за життя запоріжців. Навряд чи збереглися до наших часів аматори таких «заупокойних» подорожів. Але — я напевно знаю — є тепер багато таких, що через кожні 3–4 місяці, через півроку, залишивши все, вириваються бодай на добу: поглянути, як швидко росте наш велетень. Серед літературних робітників наших мало хто відгукнувся на теми Дніпрельстану, мало хто відчув принадну романтику цього виключного творчого моменту. І кіно, що могло б саме на цім матеріялі так блискучо подати патос соціялістичного будівництва, кіно невміло й незграбно підійшло до такої прек-