10
неукраїнським землеволодінням перші удари бідноти булиби вимірені на свого таки українського селянина, тільки багатшого, а поміщики, відбиваючи змагання голоти, малиб такого сильного спільника, як міцний заможний мужик. Законодавство Столипіна на користь дворянського землеволодіння та капіталістичних інтересів було „ставкою на сильних крестян“. Хто має, у того нехай ще й примножиться, а хто майже нічого не має, як от малоземельні, той нехай і того зовсім позбудеться, стане пролєтарем.
Земельна реформа Столипіна полягала на: руйнуванню „общини“ (громади), операціях (чинностях) селянського земельного банку й вкінці на переселенню в Сибір.
По даним на 1877 р. найменше „общинного“ (гуртового, громадського) володіння знаходилося на Правобережній Україні: 15,4 процента всеї догідної (ужиточної) земельної площі. Переважало особисте землеволодіння і на Полтавщині, де общинне землеволодіння творило 15 проц. площі. Зате у всіх инших ґуберніях України переважало гуртове, общинне (передільне чи непередільне) володіння землею: на Харківщині творило воно 95,2 прц. всієї кількости догідної землі; на Чернигівщині 51,3 процента землі; на Херсонщині 88,7 прц. площі, в Таврії 79 проц. площі і нарешті, на Катеринославщині 97,4 проц. площі. По закону, проведеному Столипіном надалі заборонено робити урівнюючі общинні переділи, а натомість заможнійшим селянам давалася змога виділити з общини у приватну власність свої участки землі, і вони виділялися, причім в нагороду за виділ, уряд да-
