дів. По большевицькому закону земля теж соціялізована і передана в обробіток селянства, але плодами землі та й взагалі добутком селянського господарства розпоряджається не селянин, а партія комуністів. Нічого не даючи в обмін, від селян тимчасом забиралося все: зерно, худобу, городину, курей, голубів і яйця, полотно, одежу й чоботи, сіно й солому… Забиралося безплатно, не завжди лишаючи на споживчі потреби родини. От у чім ріжниця між большевицькою соціялізацією і тою соціялізацією, яку проводили закони Української Народньої Республики. От чому селянство ненавиділо й боролося з комунізмом.
Засновані комуни, навіть з найсвідомійшого безробітнього петроградсько-московського пролєтаріяту, й осаджені по 30 — 40 чоловіка в найліпших, поміщицьких маєтках, позагибали: на початок 1919 року 83 проц. комун роспалося, а в середині 1919 року перестала істнувати й решта й кредитів на них комуністичний уряд уже більше не відкривав. „Совітські хазяйства“, друга відміна большевицької спроби, робилися з поміщицьких маєтків і влаштовувалися на зразок великих фабричних підприємств із самостійним управителем на чолі. Ними думалося прогодувати столиці і робітництво хлібом. Влітку 1920 року вияснилася остаточно мертвотність і цеї думки: „совхози“ (совітські хазяйства) дали дуже мало хліба, а селянство вбачало в них лише відновлення колишніх поміщицьких маєтків і різко проти них повставало. Загуляв червоний півень і від нього 23 проц. совітських садиб згоріло. Так і цю спробу довелося визнати невдалою, як і все те, з чим тіль-
