Цю сторінку схвалено
IV
Мисливець Хрін
Чутка все росла, міцніла
І до міста долетіла.
Жив мисливець в місті тім,
Звався здавна Хрін Охрім.
Від такої чутки в Хріна
Затрусилися коліна,
Очі жаром зайнялись,
І налився кровю ніс.
І, не гаючись, з полиці
Витяг він свою рушницю.
Взявши хліба й ковбасу,
Дав понюхати і псу.
Пес з підпалинами, чорний,
Не старий ще і проворний,
Був на ловах вже не раз
І нанюхався ковбас.
Хрін казав йому: „Дивися:
Коли виженеш ти лиса,
Дам полумисок борщу
Й салом хліба помащу.
Як ведмедя наженеш ти,
Наїсишся вже нарешті:
Вже не їстиму і сам,
А тобі, побачиш, дам.
