Перейти до вмісту

Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
IV
 
Мисливець Хрін

Чутка все росла, міцніла
І до міста долетіла.
Жив мисливець в місті тім,
Звався здавна Хрін Охрім.

 Від такої чутки в Хріна
 Затрусилися коліна,
 Очі жаром зайнялись,
 І налився кровю ніс.

І, не гаючись, з полиці
Витяг він свою рушницю.
Взявши хліба й ковбасу,
Дав понюхати і псу.

 Пес з підпалинами, чорний,
 Не старий ще і проворний,
 Був на ловах вже не раз
 І нанюхався ковбас.

Хрін казав йому: „Дивися:
Коли виженеш ти лиса,
Дам полумисок борщу
Й салом хліба помащу.

 Як ведмедя наженеш ти,
 Наїсишся вже нарешті:
 Вже не їстиму і сам,
 А тобі, побачиш, дам.