Перейти до вмісту

Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
II
 
Видужання і наука

Так нездужав Хрін з півроку,
Не зробивши з хати й кроку,
Дуже він охляв, змарнів,
Мало пив і мало їв.

 Але раз сусіда Босий
 Цуценя йому приносить…
 „Хочеш, каже, так візьми:
 Буде гнати вже взимі.“

Хрін зрадів: почав скакати,
І сусіду обнімати,
Запросив гостей, музик…
Біль страшенний нагло зник.

 З того часу він здоровий,
 Про майбутні мріє лови
 І дає новому псу
 Завжди нюхать ковбасу.

Часом Хрін ясного ранку
Сяде з люлькою на ґанку
І крізь ніс пустивши дим,
Розмовляє з псом новим.

 „Що ж, тепер ми ради штуки
 Заберемся й до науки,
 Бо ніхто не знає з нас,
 Коли прийде ловам час.