Цю сторінку схвалено
IV
Чоботи Хріна
Хрін три дні сидить і курить,
Миє, чистить, око жмурить,
Націляється в гвіздок
І натискує курок.
Вже в торбині хліб і сало,
Люлька, губка і кресало,
Жде рушниця на гаку,
Довгі чоботи в кутку.
Коли Хрін був тяжко хво̀рий,
Бідні чоботи в коморі
Нудьгували, як в тюрмі:
Ждали осени й зіми.
Пес на них дивився зкоса
І на дьоготь морщив носа,
Навіть раз, нюхнувши, чхнув,
Та за пару днів забув.
Знов лежав, за вухом чухав,
Знов до них підходив, нюхав, —
Чи не пахне чимсь новим,
Більш приємним і смачним.
Прожили вони багато…
Ще носив їх Хрінів тато,
Мазав дьогтем і сальцем,
Щоб були для всіх взірцем.
