Хрін мастив також їх салом,
Але сало не блищало,
Бідний Хрін причин не знав —
Чом той смалець не блищав.
Пес очей з чобіт не зводив
І, як Хрін кудись виходив,
Зразу в рух пускав язик:
І як в прірву смалець зник!
І ставали все рудіші,
(Мов збігались в купу миші),
Чорні чоботи, хоч плач!
Знову брався Хрін за квач.
