Сторінка:Олександр Скоропис-Йолтуховський. Значіннє самостійної України для европейської рівноваги (1916).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


инші були за союзом з Туреччиною та за боротьбою з найнебезпечнїйшими ворогами: Польщею й Московщиною.

Се хитаннє, незабезпечене положеннє України й безнастанні напади на Україну то з боку одного, то з боку другого сусіда використала московська дипльоматія, працюючи при помочи перекупств, на кириненнє поміж масами українського народу. Вона розбивала щораз більше народ на два табори та закидала щораз більше сїти по країнї. Від часу першого нападу Татар у тринадцятім століттю мусїла Україна пережити протягом пятьох столїть те, чого зазнав нїмецький народ у часі тридцятилїтньої війни. Коли маємо се порівнаннє перед очима, можемо зміркувати, яку величезну масу культурних здобутків видано в тім часї на знищеннє, й пізнаємо, що українській нації відібрано через те всяку можність державного й культурного розвитку.

Сю мартирольоґію нашого народу увінчала крівава драма під Полтавою в 1709 р., коли гетьман Мазепа в союзї з Карлом XII силкував ся останній раз вибороти політичну незалежність.

Уже в 1721 р. ограблює побідник Мазепи, Петро І, українську церкву, що стояла тільки в номінальній залежности від царгородського патріярхату, з її самостійности.

В тім самім 1721 р. заборонив Петро І друкувати Святе Письмо в українській мові й сю заборону держало російське правительство аж до 1905 р. в повній силї!

По першій невдатній пробі в 1723 р. скасувати уряд гетьмана вдаєть ся Катеринї II в 1764 р. осягнути сю цїль.

В 1775 р. нищить цариця мілїтарну орґанїзацію української держави та її осередок — Запорозьку Сїч.

В 1781 р. касують адмінїстраційну самостійність України, а українську область дїлять на ґубернїї.

В 1783 р. заводять у цїлій Українї кріпацтво.

Отсе всї ті благословенства, які спали на Україну по прилученню з московською „культурою“!

Тимчасом іде такою самою дорогою й Польща, котра наслїдком утрати України стратила власну оборонну силу, й тратить у 1772 р. свою самостійність.

Також кримські Татари знемагають, а Туреччина бореть ся з щораз більшими внутрішнїми труднощами. Україна тратить через те криттє з заду в боротьбі з Москвою, яке мала в колишнїх сусїдах. Ще раз зірвала ся українська шляхта до зорґанїзованого дїла. Граф Капнїст їде в 1791 р.

— 10 —