до Берлїна, щоб добути оружну поміч для проєктованого повстання Українцїв, але його збули офіціяльні круги надїєю на пізнїйше.
Україна, здана на власні сили, ограблена з власного війська, під гострим надзором великих військових ґарнїзонів, розсипаних по цїлій Українї, корить ся тепер своїй судьбі…
В короткім часї по поїздцї графа Капнїста до Берлїна зявляєть ся в 1796 р. в Галлє як 48 т. показної, обємистої „Загальної світової історії, виготовленої гуртом учених у Нїмеччинї й Анґлїї (Allgemeine Welthistorie, die durch eine Gesellschaft von Gelehrten in Deutschland und England ausgefertiget), „Історія України й козаків“ (Geschichte der Ukraine und der Kosaken), пера Йоганна Хрістіяна Енґля.
Сей твір нїмецького вченого се лебедина пісня нашої полїтичної самостійности.
Та в девятьнадцятім столїттю не стрічаємо не тільки між полїтиками (маємо тут на увазї пересїчних полїтиків), але також між нїмецькими вченими майже нїякої людини, що бодай приблизно знала-б правду про наш народ і нашу землю. Тільки полїтичний ґенїй такої міри, як Бісмарк, передбачив, яку катастрофу для розвитку европейської культури означає розбійницька захланність Москви. Хоч Росія проковтнула сотки народів, старала ся все-таки показати ся назверх національно-неподїльною одністю. Бісмарк знав, що тільки відбудова великого київського князївства може охоронити Европу перед сею небезпекою.
Як менї оповісти вам історію України в XIX столїттю?
Бо-ж історія се представленнє розвитку народу.
А московська полїційна система виходила з становища, що треба здушити в нашій масї кождий зародок якогось розвитку. Та ми стверджуємо факт, що 150-лїтнї безупинні зусилля Москви зденаціоналїзувати український народ цїлком не повели ся, бо наша нація заховала вповнї свою національну індивідуальність. А що вона під культурним оглядом не могла зробити таких поступів, як можна-б сього сподївати ся по здібностях Українцїв, се заслуга московських носителїв культури!
Розумієть ся само собою, що полїтична думка нашої інтелїґенції не заснула; про їх працю свідчать довгі ряди імен Українцїв, що мусїли томити ся на Сибірі й по тюрмах.
А передовсїм треба згадати тут долю Кирило-Методіївського Брацтва, котре пересадило тодїшнє відродженнє націй
