Сторінка:Олександр Скоропис-Йолтуховський. Значіннє самостійної України для европейської рівноваги (1916).djvu/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


І коли порівняємо давнї будівлї Київа з десятого й одинадцятого столїття з подібними памятками західної Европи, коли протиставимо мозаїки так званої неподвижної стїни з Божою Матїрю у церкві св. Софії й останки десятинної церкви з останками будівель західної Европи, то кождий неупереджений згори дослідник мусить признати, що київська церква св. Софії бодай настільки тїсно звязана з царгородською церквою св. Софії, як святий Марко з Венецією.

У Нїмеччинї, Франції й Анґлїї не знаходимо в сїм самім часї нїчого, що можна-б було поставити на тім самім ступні, на якім стоять сї останки колишньої української культури.

А твори штуки се найпевнїйщий і найобєктивнїйший суддя про рівень культурного розвитку. Закид, що сї мозаїки виконали грецькі артисти, не зміняє нїчого та доказує тільки, що естетичне чуттє Українця одинадцятого столїття стояло вже так високо, що він працював у формах, котрі ми тепер уважаємо вершком естетики тодїшнього часу.

Мирові договори з Византією, зроблені протягом X, XI й XII віку, доказують тїсні взаємини та вказують на те, що Византія доставляла Україні своїх товарів і виробів своєї промисловости, а Україна давала в заміну головно сирові матеріяли. З Византії спроваджувано: вироби золотарства, нїжні ткацькі матеріали, кераміку, шовкові матерії, дорогоцінні килими, вина й тим подібне. З того виходить, що сї люксусові річи були конечними предметами на Українї.

Коли приглядаємо ся способови життя українських князів тодішнього часу в порівнанню з пануючими західної Европи, приходимо до висновку, що перші робили більші видатки й мали кращі нагоди задоволити свої культурні потреби, нїж се було в їх сучасників у західній Европі. Се можна пояснити тим, що українська держава лежала в безпосереднїм сусїдстві культурного огнища того часу й могла присвоїти собі зараз його культурні здобутки так, що обставини були кращі для Українців нїж для тодїшньої Венеції.

Аби стало нам ясним світове міжнароднє становище колишньої української держави, могутність і популярність котрої відома була серед тодішніх европейських держав, вистарчить навести отсї факти:

Український князь Ярослав Мудрий (1019 — 1054) оженив ся з донькою шведського короля; свого старшого сина оженив з грецькою княгинею з родини Константина Моно-

— 6 —