Цю сторінку схвалено
роззявивши
в небо
залізний дзьоб.
У жмурках безодня.
Гуркоче даль.
Цвірінька на палубі
теплий
крап.
Дзвенять якорі.
На бакборті трап
тихенько
скрегоче
в холодну сталь…
Мовчить океан
блакитній млі…
І раптом
наказ:
— Повернути!
— Вест!
Над обрієм
щогла
здіймає хрест,
та прапор
кривавий
на синім тлі…
І гостро,
мов кортик,
14
